Дифтерія
Дифтерія — це гостре інфекційне захворювання з повітряно-крапельним механізмом передавання, що характеризується місцевим фібринозним запаленням (переважно слизових оболонок ротоглотки) та явищами загальної інтоксикації з переважним ураженням серцево-судинної та нервової систем, нирок.
Дифтерія – одна з найнебезпечніших недуг, відомих людству. Вона передається повітряно-крапельним шляхом. Спершу біль у горлі, потім наліт як при ангіні. У складних випадках відбувається стрімке ураження органів дихання, серця, нирок та нервової системи. Летальний випадок може наступити за лічені години.
Причини дифтерії. Збудником є дифтерійна паличка (коринебактерія), яка виробляє екзотоксин, стійка до дії різних чинників, у зовнішньому середовищі може зберігатися до 15 діб; кип’ятіння та 1%-й розчин сулеми знищують палички через 1 хвилину. Токсин, який виділяє паличка, в зовнішньому середовищі нестійкий, швидко гине під час нагрівання (+60 °С та вище), а також внаслідок дії прямих сонячних променів. Інкубаційний період захворювання — від 3 до 10 днів.
Симптоми дифтерії. Інкубаційний період дифтерії становить 2–10 днів.
Клінічна картина захворювання залежить від локалізації патологічного процесу, його поширеності, ступеня токсикозу та/чи обтурації дихальних шляхів, наявності та характеру ускладнень, супутніх захворювань та приєднання вторинних інфекцій.
Захворювання на дифтерію може мати такі прояви:
біль у горлі;
підвищена температура, лихоманка;
набряк слизової оболонки ротоглотки;
наліт на мигдалинах сірого кольору, осиплість голосу;
набряк шиї;
збільшення шийних, підщелепних лімфатичних вузлів.
Інфекціоністи виділяють кілька етапів пацієнта з дифтерією:
- перші години/дні людина, зазвичай, помирає від інфекційно-токсичного шоку, ниркової недостатності або відриву плівки в горлі: якщо це стається, то від шоку зупиняється серце;
- другий тиждень боротьби: ранній міокардит – запалення серцевого м’язу;
- за кілька тижнів: пізній міокардит, параліч і відмова нирок;
- третій місяць недуги: параліч діафрагми, зупинка дихання;
- за рік (коли здавалося, що все в минулому) раптово може зупинитися вражене інфекцією серце.
Останній великий спалах Дифтерії у 90-х роках минулого століття спровокували масові відмови від вакцинації. Тоді рівень вакцинації знизився до 40%. Близько 10 років знадобилося, щоб здолати спалах Дифтерії. Ризик поширення хвороби залишається небезпечним. Основною профілактикою є планова вакцинація і ревакцинація населення, згідно Українського Національного календаря вакцинації. Здійснюють її вакцинами, що містять адсорбований дифтерійний анатоксин (АКДП, АКДП-М, АД-М).
