Про деякі питання оцінювання повсякденного функціонування в контексті сімейної медицини
З якого часу розпочнуться зміни та що змінюється у процесі встановлення інвалідності?
З 1 січня 2025 року розпочали роботу експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування осіб. Після 1 січня 2025 року для громадян, які мають проходити повторний огляд, у разі неможливості їх проходження подовжено строк проходження на 6 місяців від початку роботи експертних команд (тобто до 1 липня 2025 року).
Хто такий лікуючий лікар?
Лікуючий лікар – це профільний фахівець, який надає медичну допомогу пацієнту під час обстеження та лікування основного захворювання чи стану, за яким пацієнт направляється на оцінювання. Зазвичай це лікар, чия спеціалізація безпосередньо відповідає профілю захворювання, тобто лікар, який надає спеціалізовану медичну допомогу. Саме він буде направляти людину на оцінювання та надавати всі необхідні медичні висновки для оцінювання.
Лікуючий лікар має оцінити, чи відповідають захворювання або стани пацієнта Критеріям направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи.
Лікуючий лікар – це профільний спеціаліст, який супроводжує пацієнта під час його лікування та обстеження за основним захворюванням, яке спричиняє серйозні наслідки для здоров’я, у тому числі інвалідизацію. Його основне завдання – надавати медичну допомогу, організовувати медичне обстеження та, за потреби, оформити направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи, фахово обґрунтовуючи для експертної команди стан і потреби пацієнта. У більшості випадків це лікар вузького профілю, чия спеціалізація відповідає основному захворюванню, що призвело до появи ознак інвалідності.
У новій системі лікарсько-консультативна комісія більше не бере участі у затвердженні направлень на оцінювання.
Чи може сімейний лікар бути лікуючим?
Сімейний лікар теж може виконувати функції лікуючого лікаря:
- якщо пацієнт перебуває у зоні бойових дій чи на де окупованих територіях;
- якщо справа пацієнта вже містить всіх необхідні медичні документи і не потрібно додаткових обстежень та спеціальних знань щодо відповідного захворювання.
Сімейний лікар може оформити направлення через електронну систему
Проте ключовим залишається принцип, що основне ведення захворювання здійснює профільний фахівець, якщо це захворювання потребує спеціальних знань або додаткових обстежень. Сімейний лікар виступає як координатор у випадках, коли ситуація не потребує втручання вузьких спеціалістів.
Для військовослужбовців голова ВЛК, як і лікуючий лікар, має право сформувати направлення на оцінювання та отримання статусу інвалідності.
Чи може лікуючий лікар бути в іншому місті?
Так, лікуючий лікар може бути з іншого міста, якщо саме він веде ваше основне захворювання.
Головне, щоб цей лікар мав доступ до електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для заповнення та підписання направлення.
Підставами (критеріями) для направлення на оцінювання можуть бути:
- стійкий або необоротний характер захворювання (хвороба триває не менше 12 місяців або очікується, що вона триватиме не менше 12 місяців або призведе до передчасної смерті особи;
- закінчення строку інвалідності та повторний огляд;
- до 120 календарних днів безперервної непрацездатності, підтверджених МВТН;
- до 150 календарних днів перервної непрацездатності, підтверджених МВТН;
- для туберкульозу 10 місяців з дня настання непрацездатності незалежно від безперервності;
- проведення визначеного переліку інтервенцій або встановленого діагнозу згідно з переліком, за яких немає необхідності очікувати до 120 днів непрацездатності.
Як бути, якщо упродовж лікування одного захворювання (наприклад, онкологічного) є декілька лікуючих лікарів?
У випадку онкохворого, який проходить різні етапи лікування (наприклад, хірургічне втручання, хіміотерапію, променеву терапію) під наглядом різних лікарів, лікуючим лікарем стає той спеціаліст, який веде пацієнта на момент підготовки до оцінювання функціонального стану. Це може бути лікар-онколог або інший фахівець, який найкраще знає стан пацієнта та забезпечує безперервність його лікування.
Чи не спричинить нова система спрямування пацієнта від сімейного лікаря до спеціалістів та навпаки по колу?
Нова система оцінювання впроваджується саме для створення прозорого та зрозумілого процесу, який виключатиме непотрібні "перекидання" між лікарями. Лікуючим лікарем буде визначений фахівець, чия спеціалізація відповідає основному захворюванню пацієнта, з яким пацієнт направляється на оцінювання.
Хто має створити направлення на додаткові обстеження?
У рамках оцінювання повсякденного функціонування стану, якщо члени експертної команди бачать потребу в додатковому обстеженні, то приймається відповідне рішення і в ЕСОЗ формується електронне направлення з визначеним переліком всіх процедур чи досліджень.
Хто має створювати направлення на подальші візити до вузького спеціаліста?
Якщо пацієнт уже перебуває під наглядом вузького спеціаліста, подальші направлення (наприклад, на контрольний прийом чи додаткові обстеження) має забезпечувати саме цей фахівець. Це означає, що постійне звернення до сімейного лікаря для отримання направлень на повторні візити до профільного лікаря буде виключено.
Що робити, якщо лікар-спеціаліст відмовляється робити направлення на оцінювання та скеровує пацієнта до сімейного лікаря?
Питання координації направлень на оцінювання функціонального стану є чутливим і вимагає чіткого розподілу обов’язків між лікарями первинної ланки та вузькопрофільними спеціалістами.
Відповідно до нових правил, сімейні лікарі можуть направляти пацієнтів на оцінювання лише у виняткових випадках: наприклад, якщо пацієнт проживає на деокупованій території, у зоні бойових дій, або вже повністю обстежений та не потребує додаткових обстежень.
Основна відповідальність за направлення лежить на лікуючому лікареві, який супроводжує пацієнта з інвалідизуючим станом.
Кожен лікар на своєму робочому місці має сприяти пацієнту в процесі визначення міри інвалідизації, допомагати та підтримувати його, але виключно в межах своїх повноважень. Реформування процесу інвалідизації виходить на той рівень, коли встановлення групи інвалідності відбувається на підставі рішень експертних команд, адже сама по собі інвалідність – це наслідок тривалих чи складних захворювань, які передбачають лікування у вузькопрофільних лікарів. Сімейні лікарі в даному випадку максимально сприяють лікуванню пацієнтів, його підтримці та обміну медичною документацією.
За матеріалами МОЗ України
